`Не хочу учіться`: як робити уроки з активними дітьми

Ось схема, яку я використовую в цих випадках.

1. Шукаю в медичній картці з самого початку, чи є (чи була) якась неврологія. Букви ПЕП (пренатальна енцефалопатія) або ще що-небудь в цьому роді.

2. З`ясовую у батьків, що у нас з честолюбством. Окремо - у дитини (переживає він хоч трохи за помилки і двійки, або йому абсолютно все одно) і окремо - у самих батьків (скільки разів на тиждень вони розповідають дитині, що навчання - це його робота і ким і як він повинен стати шляхом ретельного приготування уроків).

Доросла мотивація ( «Я повинен зараз зробити нецікаве це, щоб потім, кілька років по тому ...») з`являється у дітей не раніше 15 років

3. Детально розпитую, хто і як відповідає за це саме приготування уроків.(Хочете вірте, хочете ні, але в тих сім`ях, де все пущено на самоплив, проблем з уроками, як правило, і немає. Хоча, звичайно, є інші.)

4. Як можу, пояснюю батькам, що це саме їм (і вчителям) потрібно, щоб дитина-младшеклассников готував уроки. Йому самому це нізачем не потрібно. Взагалі. Він би пограв краще. Доросла мотивація ( «Я повинен зараз зробити нецікаве це, щоб потім, кілька років по тому ...») з`являється у дітей не раніше 15 років. Дитяча мотивація ( «Хочу бути хорошим, щоб мама / Марія Петрівна похвалила») зазвичай вичерпує себе до 9-10 років. Іноді, якщо її дуже експлуатують, - раніше.

ЩО РОБИТИ?

Тренуємо волю. Якщо відповідні неврологічні букви в картці виявилися, отже, у дитини власні вольові механізми злегка (або навіть сильно) ослаблені, і батькові всяко доведеться над ним деякий час «зависати» - за показаннями, на зразок таблеток. Іноді просто досить тримати руку у дитини на голові, на маківці - і він в цьому положенні за 20 хвилин всі завдання (як правило, невеликі) благополучно зробить.

А ось сподіватися, що він їх все в школі запише, не потрібно. Тому потрібно відразу завести альтернативний канал інформації. Ви самі знаєте, що вашій дитині поставили, - і добре.

Але вольові механізми потрібно розвивати і тренувати, інакше вони так ніколи і не запрацюють. Тому регулярно (наприклад, раз на місяць) слід трохи «відповзати» зі словами: «О, мій сину (дочка моя)! Може, ти вже став такий могутній, дорослі, розумний і т.д., що зможеш сам переписати вправу? Чи зможеш сам встати в школу по будильнику? .. Чи зможеш вирішити стовпчик прикладів? ». Якщо не вийшло: «Ну що ж, поки недостатньо могутній. Спробуємо ще раз через місяць ». Якщо вийшло - ура!

Якщо дитина десь буде комфортний і успішний, то школі від цих щедрот теж дістанеться - від грамотного підвищення самооцінки діти стають трохи відповідальніше

Проводимо експеримент. Якщо тривожних букв в медичній картці немає, а дитина начебто честолюбний, можна провести експеримент. «Відповзти» багато істотніше, ніж описано в попередньому пункті, і дати дитині «зважитися» на терезах буття: «Що можу я сам?». Якщо нахапає двійок і навіть пару раз в школу запізниться - нічого страшного.

Тут що важливо? Це експеримент, не мстива ( «Ось я тобі зараз покажу, що ти без мене! ..»), а доброзичливий ( «А ось давайте подивимося ...»). Дитину ніхто ні за що не сварить, але ось найменші успіхи заохочують і закріплюють за ним: «Дуже добре, виявляється, мені не треба більше ось тут над тобою стояти! Це була моя помилка. Але як я рада, що все з`ясувалося! ». Треба пам`ятати: ніякі теоретичні «договори» з молодшими школярами не працюють, тільки практика.

Шукаємо альтернативу. Якщо немає ні медичних букв, ні честолюбства (у дитини), то треба школу поки залишити тягнутися як є і шукати ресурс зовні - то, що дитині цікаво і що у нього виходить. Для кожного щось таке є. Якщо дитина десь буде комфортний і успішний, то школі від цих щедрот теж дістанеться - від грамотного підвищення самооцінки всі діти стають трохи відповідальніше. Міняємо установки. Якщо у дитини є літери, а у батьків - честолюбство ( «дворова школа - це не для нас, тільки гімназія з посиленою математикою!»), То дитину залишаємо в спокої і працюємо з батьками.