І, взагалі, я на сповідь спізнююся

Поїхала я в один монастир на всеношну і на сповідь.

Приїхала до початку, але дуже хотіла їсти. А там, недалекому від входу, монастирський ларьок з випічкою, чаєм-кавою і всякими іншими смаколиками.

Зайняла чергу, і коли вона якраз підійшла, переді мною влазить мужик.

«Я вже відстояв, брав тільки що, так що будьте ласкаві і т.д.»

Огидний мужик! Бритоголовий, на понтах. Гаманець товщі моєї сумки, куди поміщається абсолютно все. Шлейф одеколону ...

- Мені кави! - Каже. - Два!

- Розчинна? - Запитує продавщиця.

- Мені натуральний і найкращий, - Понте мужик.

А «голений» ще замовив якихось пирогів, тістечок, ще чогось ...

«Що, дружина не може спекти, або коханка? - думала я про себе. - І взагалі, я на сповідь спізнююся ».

І кидаю на нього такі погляди, що він просто в попіл згоріти повинен. Але на мене він навіть уваги не звертав - не його польоту птах.

Нарешті, він взяв все, що йому треба, і вийшов.

П`ю чай, дивлюся у вікно. І бачу, як цей нахабний мужик свій «найкращий натуральна кава» бомжам віддає.

Вони там неподалік розташувалися. І пироги свої з тістечками.

Я аж поперхнулася. Чи не витримала, підійшла до них.

- Це ви для них все купували?

- Так! В мене сьогодні день народження. Пригощаю ось.

Принюхався - начебто тверезий.

- Вітаю! Можна я тут постою з вами? (Цікаво ж).

- Стривайте, звичайно.

Вуха нагострила, а він бомжика розпитує, що з ними сталося і т.д.

Підтяглися до нашої «компанії» дві церковні бабусі. Теж в монастир йшли. І стали бомжика говорити, що, типу, так жити не можна, треба працювати. Ну і я підтакував ...

А мужик цей, поки ми проповідували, штанину одному бомжу підняв, а нога вся гнила, смердюча. Він її обмацує. Прямо голими руками. Я аж не витримала:

- Ви не боїтеся?

- Я ж ЛІКАР, - каже.

Оглянув, написав на папірці якісь ліки і грошей бомжу дав на нього.

Дивлюся я на дядька, але ж нормальний мужик. Очі добрі. А чого я про нього тільки не подумала.

А бомжі - задоволені. Тістечка з кавою лопають ....

І попленталася я на свою сповідь. Тільки толку-то ... »

Сподобалося? Поділіться з друзями!