uatontrigh.ru

Реготала просто до сліз. Прочитайте до кінця, не полінуйтеся

Стою якось на зупинці ... темніє, пізно вже, на вулиці ні душі, трамвая як завжди немає і немає, сумки важезні ...

Потім дивлюся, далеко хтось стрибає.

Я злякалася, відійшла вглиб зупинки і бачу ... чоловік на мітлі скаче, зупинився навпроти мене і каже:

- Чого, немає трамвая?

Я стою, ні жива, ні мертва і кажу:

- Ні поки, але прийде скоро.

А він:

- Навряд чи ти його дочекаєшся, час-то пізніше, сідай, підвезу тебе!

Я йому з переляком:

- Та що ви, спасибі, я сама як-небудь!) ...



А він мені грубо:

- Сідай швидко, сказав, а то зараз бензин закінчиться, я тебе зараз з вітерцем домчить ...

Я стою, ноги трясуться, озираюся на всі боки, ні трамвая, ні людей. А хлопець-то міцний був ... Думаю, може хворий який з психушки втік. Зараз як дасть по голові мітлою або ще чим, і згадуй, як звали. Ну ось, взяла я свої торбинки, ногу перекинула, і на мітлу села в якості «пасажира». І поскакали ми з ним.

 А він мені і каже:
- Тітка, ти не просто так сиди, а гримати іноді: «Йехууууууууу, нарешті я дочекалася принца на вороному коні» ...
Ось, скачемо ми з ним, я кричу періодично, а серце завмирає від страху, думаю, зараз Доскач до дому, а далі що? Чого ще робити змусить, або приб`є зовсім, ніхто ж не знає, що унего в голові ...

Загалом проскакали ми з ним три зупинки, молодь нас на телефони знімають, доросліші люди, сахаються в різні боки ...

Прибули до будинку моєму. Я злізла з мітли і в жаху чекаю вказівок. Він каже мені:

- Ну, дякуй тепер, що безкоштовно доїхала!).

Я йому:

- Ой, спасибі, пане, що в цілості й схоронності доставили.
А сама боковим зором поглядаю, чим би огортає його, якщо що ...

А він мені підморгує:

- Ну будь ласка! Може тебе до квартири проводити?

Я йому:

- Гаразд, спасибі, я сама як-небудь ...

він:

- Ну як хочеш, - розвернувся і помчав геть ...

Блискавкою добігла я до квартири. Двері зачинила, сумки кинула, піт з лиця змахнула, сиджу на підлозі, в себе приходжу ... А тут дочка накинулася на мене, куди мовляв пропала, пішки чи йшла!)).

- Так, - кажу, - бігом бігла!

І повідала їй свою пригоду. Настав ранок, збираюся я на роботу. Раптом дзвінок у двері. Я з побоюванням дивлюся у вічко, а там квіти. Я видихнула, думаю, це доньці з раннього ранку залицяльник букет притягнув. Відкриваю двері, а там ... мужик той стоїть, з мітлою і букетом.

Я швидше двері закривати, а він мені:

- Вибачте-вибачте, це вам квіточки, і розповідає.

Грали вони з друзями в карти на бажання, і програв він. Ось і придумали ті цю історію з мітлою, визначили місце і час зустрічі з якою-небудь дамою, і щоб вона обов`язково погодилася на мітлі покататися. Тут Ви і натрапив.

- Вибачте, будь ласка, за дурість! ...

Зараз я звичайно зі сміхом згадую ту історію, а перш за все, тижнів зо два ходила і на всі боки озиралася, як би ще хто до дому не «підвіз»! ...

Поділися в соціальних мережах:

Схожі
© 2021 uatontrigh.ru