Глухонімий

Їхали з дружиною в приміській електричці на дачу.

На одній зі станцій в вагон зайшов глухонімий товариш з табличкою з проханням про допомогу.

Погляд моєї дружини відразу ж перетворився на погляд гострозорою орлиці. Ще б пак, адже вона вісім років була викладачем в школі для глухонімих дітей.

Коли товариш з табличкою виявився поруч з нами, дружина вирішила поставити йому кілька запитань на мові жестів. Той вилупився у відповідь і мовчить - ручки по швах опустив і не знає, що робити.

- Коля, дай йому в око! - грізно сказала дружина, звертаючись до мене. - Ніякої не глухонімий!

- Не треба! - пискнув псевдокалека і поскакав по вагону до виходу.

Дружина задоволено хмикнула, а я в черговий раз переконався, що з нею краще не сперечатися.